Лунаэ край! Лунаэ край
пiснями!
Лунаэ край! Лунаэ край пiснями!
Онего зачаровано блищить,
Навкруг лiса збентеженi словами.
-Яка чудова ця, пiсенна, мить!
Карелiя та мати - Украiна
Спородненi вони, як два крила.
В краю озер, - Ти чуэшь, Украiно?-
Пливуть твоi, у небо край, слова.
Червонi маки, вiтер з Полонини,
Рiздво Христове,колядки, кутя.
Ми памятаэм стежку до хатини
-По неi мамо вивела в життя.
Дапеко Батькiвщина - наша Ненька.
Та вiд пiсень, ми знов в ii краях.
Тому звичайно, ось вона, близенько,
Здаэться нам, ми у своiх мiстах.
Жовто-блакитний стяг над головами
Хвилюэться в повiтри i тремтить.
I небосклiн гойдаэться пiснями,
I навiть вiтер до пiсень бiжить.
Лунаэ край! Лунаэ край пiснями!
Онего зачаровано блищить,
Навкруг лiса збентежени словами.
-Яка чудова ця, пiсенна, мить!
18 сiчня 2004 року |
