Поэзия

Николай Рубцов

Главная


1. Корни наши
2. Любовь порою, как ручей
3. Времена года
4. Военные зарисовки
4. Военные зарисовки
5. Посвящения
6. Иван Драч. Переводы с украинского
7. Стихи на украинском языке: Ой, казала ж менi ма...; Там, народження порi...; Щебетав, той, солове...; Ой, лихо приспалось....; Сiчень; На чужинi рида мати....; Думи моi....(Подража...; Стоiть явiр над водо...; Орли клекочуть над г...; А снiг iде, а снiг ...; Iхали козаки...; Липень. Бжьоли розгу...; Пливе човен; Десь, по-пiд горою.....; Вже сонце за обрiй з...; Де ж моя хатина?; Енеiда; Так, жив Тарас! Така...; Шановна мати Украiна...; Лунаэ край! Лунаэ кр...; Чи не чуэ, чи не бич...
8. И жизнь - мираж
9. Стихи 2004 года
10. Стихи 2005 года
11. Стихи 2006 года

7. Стихи на украинском языке

Орли клекочуть над горою

Орли клекочуть над горою
I сокiл птаху б,э крилом.
Стрекози в,ються над водою.
Комар гуде, мов стовбуром.

Вже полуниця червонiэ
I на пiввогника горить -
До спеки трiшечки доспiэ,
В губах дитячих вмить сгорить.

Вже на лугах доспiли трави,
Созрiло жито на корнi.
Близенько нiчка на Купави,
Де долю визнають менi.

Там, у долинi, край дороги,
Калина рясная стоiть.
В нiй соловейко - босi ноги -
Не то спiва, не то журить.

На небi мiсяц заблудився.
Вiн зiркам ясним, як пастух.
Ба, за тополю зачипився, -
"Горiв, горiв - та враз потух".

А на лугах полягуть трави
Пiд жалом гостроi коси.
Пили, пили - допировали
Щовранцi божii роси.

Ще пiвень зорю не спiваэ,
Вже луг обшарпаним стоiть.
Дочку там мати доглядаэ, -
"Тай вже ж бурчить, усе бурчить".

Вже на поля виходять люди.
Вже на полях пшеницю жнуть.
Солома на стернi, як груди.
Валки своэi черги ждуть.

Гудуть мотори. Зерно возять.
I, мов янтар, воно горить.
Бо, зерна сонця в собi носять,
Воно в скоринцi засмалить.

I грiэ сонячко нам душi,
А слепнi жалять нам бока.
Бiжить пилюка в очi, в ушi.
З грозою сунеться моква.

Загромихаэ гром - громило,
А блискавки, як стрiли б,ють.
I загуде ото вiтрiло,
Де якi млином його звуть.

Ген, затопоче, затанцюэ.
Пилюку вмить у землю вб,э.
Регоче гром, а дощ лупцуэ -
В бочку, що коло хати, л,э.

Немаэ кращоi пригоди -
Босим лужi полонити.
Течуть у бульбах теплi води,
Щоб знову хмари напоiти.

Дощ промайнув, як небувало.
Вже мати зiйшла за порiг.
I миттю сонце заблищало,
Всього живого - Оберiг.

О так тече моя година:
I була спека i дощi,
I була рясная калина,
Кохання - клекiт у ночi.

I мабудь гарно, те що маю:
I ту синицю у руках,
I cоловейко в темнiм гаю,
Усмiшку внучки на вустах.

5 04 1998 року

Все

<< Стоiть явiр над водою

7. Стихи на украинском языке

А снiг iде, а снiг iде... >>